https://itunes.apple.com/us/app/flipcat-magazin-v-karmane/id814909552?l=ru&ls=1&mt=8 https://play.google.com/store/apps/details?id=ru.flipcat.app

ХАРЬКОВ-ТЕРМИНАЛ таможенное оформление грузов в Харькове и Харьковской области г.Харьков, ул. Клочковская, 192 A
тел. +38(057)728-14-26
sferaved@gmail.com

Курс валют НБУ

21.10.17 20.10.17 19.10.17
USD 26.49995 26.49995 26.425466
EUR 31.360041 31.360041 31.04728
GBR 34.916262 34.916262 34.774011
RUB 0.4603 0.4603 0.4614

Межбанковский
валютный рынок



    Курс валют НБУ от MDoffice

Программы MDoffice

Explorer 2.7320.10.17 17:49
Declaration 5.14205.10.17 17:45
Form 3.8602.03.17 14:40
MDOfficeUpdate 1.10524.07.17 17:48
EUR.1 1.2009.10.17 14:40

Украинский классификатор товаров ВЭД

Таможеный кодекс

Как нас найти
Таможенный эксперт
  База знаний ГФС
  Таможенная карта Украины
  Инкотермс
  Реестр гарантов
  Заключения СЭС
  Расчет таможенных платежей Украина
  Расчет таможенных платежей РФ
  Предварительное уведомление РФ
  Электронные базы данных ЕС
  Заказ автотранспорта
  ГОСТы
  Биржевая информация
  Штампы: Ветеринары+СЭС
  Штампы: СЭС
  Штампы: СЭС+фито
  Документи, які видаються державними органами, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України
  Види державного контролю, яким підлягають товари при поміщенні у відповідні митні режими
Государственная фискальная служба Украины
  Перелік зон діяльності підрозділів з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС
Харьковская таможня ГФС
  Телефоны Харьковской таможни ГФС
  Структура митниці
  Перелік місць доставки
  Платежные реквизиты
  Графике личного приема руководством таможни
Правила для граждан
  Порядок проходження контролю через "зелений коридор"
  Форма таможенной декларации для граждан
  Оподаткування транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами
  Умови вивезення (пересилання) громадянами товарів за межі митної території України
  Ввоз/вывоз валют
  Культурные ценности
  Постоянное место жительства
  Что такое "Личные вещи"
Аккредитация, или с чего начать ВЭД
Полезные ссылки
  Президент Украины
  Законодательство Украины
  Федеральная таможенная служба России
  MDOffice
 
ХАРЬКОВ-ТЕРМИНАЛ

Профессиональные услуги таможенного брокера http://kharkov-terminal-lp15984.lpg.tf/ ***          Регистрация на таможне он-лайн. тел +38 093-673-44-88 ***          


НОВОСТИ

18.12.11

Щодо так званого «основного кодифікованого акту в галузі митної справи».

Очікувалось, що Митний кодекс України стане основним кодифікованим документом з питань митної справи (митного законодавства). Нажаль, це не відбулося у повній мірі, й перш за все в частині оподаткування.

у ч.1 ст.3 Податкового кодексу зафіксовано, що «податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі законами з питань митної справи)».

Стаття 1 нового МКУ, що законодавство України з питань митної справи (митне законодавство) складається з цього Кодексу, інших законів України, а також міжнародних договорів України, договорів з митних питань, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У той же час, пункт 3 цієї статті Кодексу встановлює, що відносини, пов’язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За текстом Кодексу ми знайдемо посилання на закон «Про гуманітарну допомогу», закони щодо застосування спеціальних видів мита та інші закони, які встановлюють вимоги до товарів, які ввозяться в Україну або вивозяться з неї. В деяких законодавчих актах ми зможемо знайти вимоги щодо імпорту, експорту та транзиту, як в розумінні напрямку переміщення товарів так і в частині застосування митних режимів. Наразі, поки що не вирішено питання, які ж саме законодавчі акти можливо віднести до митного законодавства, а які ні. Не вирішено питання одноманітності застосування термінології в них.

Деякі терміни проекту Митного кодексу мають посилання на Податковий кодекс, що підтверджує неможливість кваліфікації Кодексу, як основного акту в сфері митної справи.

Позитивним є те, що для цілей застосування митних правил у Кодексі застосовано термін «заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який майже у повному обсязі визначає нетарифні бар’єри, які можуть бути застосовані до товару, який переміщується через митний кордон України. У то же час, застосування цього терміну в запропонованій формі може призвести до непорозумінь в частині застосування основних видів контролю (санітарного, ветеринарного, фітосанітарного), які проводяться з метою захисту людини та навколишнього середовища, при розміщенні товарів у митні режими, коли заходи нетарифного регулювання не застосовуються (реімпорт, переробка на митній території України й т.д.).

Податковий кодекс містить визначення поняття «митні платежі», який у кінцевому варіанті Митного кодексу, все ж таки, було витрактовано у відповідності до митної специфіки. Проте, осторонь чомусь залишилися плата за митне оформлення та єдиний збір у пунктах пропуску на кордоні.


Вбачається за доцільне, перенести усі норми, які стосуються питання оподаткування при переміщенні товарів через митний кордон України в Митний кодекс, тоді він можливо і стане кодифікованим актом з митного законодавства.

Стаття 2 Кодексу вносить ясність щодо процедури набрання чинності митного законодавства. Наприклад, багато розмов точилося навколо визначення дня набрання Чинності законів України «Про Митний тариф України» у зв’язку з публікацією закону без додатку. Додатки публікувалися у виданні «Офіційний вісник» пізніше. Відтепер,днем офіційного опублікування митного законодавства вважається день виходу в світ номера того відповідного офіційного друкованого видання, в якому раніше опубліковано повний текст Якщо опублікування здійснювалося частинами, днем його офіційного опублікування вважається день виходу в світ того номера відповідного офіційного друкованого видання, в якому раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях, було опубліковано останню частину зазначеного закону або нормативно-правового акта.

Нажаль, законодавці забули встановити аналогічні норми щодо закінчення терміну дії законодавчого чи нормативно-правового акту у часі. Для однакового сприйняття терміну дії, наприклад, при застосуванні ставок вивізного (експортного) мита до 31 числа місяця або установлених пільг до 01 січня року, доцільно зазначити що у норми такого акту з питань митної справи діють до 24 години або відповідно 00 годин дня, який зазначено. Це дозволить уникнути судових спорів.

У любому випадку, у разі, якщо норми законодавства з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків осіб, які переміщують товари або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб митних органів, унаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинне прийматися на користь зазначених підприємств та громадян. Таку норму закріплено у ст..4. Кодексу.

Також, не вдалося уникнути випадків, коли митні органи можуть встановлювати певні норми митного регулювання шляхом прийняття підзаконних нормативних актів. Наприклад, форми митних декларацій установлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, – центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи (Ст. 257).

У проекті, порівняно з чинним Митним кодексом України, уведено цілий ряд нових положень, якими регулюються:

  • порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів та їх посадових осіб (Гл. 4);

  • порядок застосування митними органами інформаційних технологій при здійсненні митної справи, у тому числі ширше використання електронної форми декларування (Гл.5.);

  • застосування системи аналізу та управління ризиками при здійсненні митного контролю (Гл.52);

  • порядок справляння митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України (Розділ IX);

  • порядок застосування принципово нового для України інституту врегулювання адміністративних правопорушень на основі компромісу тощо(Ст. 494, 521).

Наприклад, у відповідності до ст. 24 кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, а у відповідності до ст. 25 встановлено порядок оскарження.

Вперше, не на користь посадових осіб митних органів чітко виписано, яку відповідальність несуть посадові особи та інші працівники митних органів, організацій, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, а також положення щодо відшкодування заподіяної у наслідок цього шкоди (Ст. 30).

Іншими словами, мова йде про солідарну відповідальність як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності так і посадової особи митних органів.

Глава 5 вперше в Україні на законодавчому рівні закріплює норми стосовно застосування інформаційних технологій та інформаційних ресурсів у митній справі, що у свою чергу відповідає Розділу 7 Додатку II Кіотської конвенції. Стаття 34 встановлює вимоги, яким повинні відповідати інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються:

1) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для представлення документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

Використання інформаційних технологій дозволить митним органам у повній мірі втілити в життя Концепцію створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця", яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. N 1236-р .

Глави 5 та 6 стосуються порядку визначення країни походження з метою застосування тарифних та нетарифних заходів.

Новим для суб’єктів ЗЕД буде використання засвідчених декларацій про походження товару та сертифікату про регіональне найменування товару. Донедавна для підтвердження країни походження використовувались тільки сертифікати та декларації про походження.

Документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (Стаття 43)

Кодексом також передбачені випадки, коли документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються. Враховано навіть ситуацію, коли через митний кордон України перемішуються товари для наукових досліджень, відібрані на об'єктах України, які розташовані в полярних регіонах, або на островах, в нейтральних водах Світового океану, які знаходяться в сфері наукових інтересів України.

Що стосується наболілого питання щодо визначення митної вартості товарів, то новим є те, що в імпортерів з’являється можливість визначити митну вартість товарів до перетину товаром митного кордону України. Така можливість може з’явитися, наприклад, під час попереднього декларування товарів, які регулярно переміщуються через митний кордон й умови зовнішньоекономічного контракту є незмінними, та коли на момент подання попередньої декларації достатньо відомостей для випуску товару у вільний обіг, а митний орган прийняв рішення про можливість його випуску без пред’явлення товару до митного огляду.

В любому випадку, ми можемо оскаржити скориговану митну вартість, якщо норми Глав 9 та 10 Кодексу не відповідають нормам міжнародної Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, до якої приєдналася Україна у зв’язку з вступом до СОТ.

Доречі, уповноважені економічні оператори будуть мати право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (1 – й метод).

Для підтвердження у таких випадках заявлених відомостей про митну вартість товарів в порядку, визначеному цим Кодексом, подаються лише:

1) декларація митної вартості (у випадках, встановлених статтею 52 цього Кодексу);

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа;

4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

Правильність визначення митної вартості здійснюється виключно після закінчення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Ст. 65 Кодексу встановлює Порядок визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митних режимів, відмінних від митного режиму імпорту. Митною вартістю таких товарів є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Проте, не враховується ситуація коли ввозяться товари гуманітарної та технічної допомоги, які поміщуються у митний режим імпорту, звільняються від сплати митних платежів, й можуть не мати необхідних документів для визначення їх митної вартості. У той же час Інструкція про Порядок заповнення вантажної митної декларації передбачає, що графи 12, 45 у яких зазначається митна вартість не заповнюється при декларуванні гуманітарної допомоги.

Декілька слів про Структуру та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Як зазначено у ст.. 67 Кодексу, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом України “Про Митний тариф України”. Отже, зміни коду товару, назви розділів, груп, підгруп, а особливо назв товарних позицій повинні відбуватися шляхом внесення змін до Митного тарифу України. Зауважу, що у відповідності до першого основного правила інтерпретації УКТЗЕД: «для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил».

На сьогодні, Держмитслужба, посилаючись на положення Закону України від 05.04.2001 N 2371-III "Про Митний тариф України" в редакції Закону України від 21.12.2010 № 2829-VІ щодо виявлення неточності в результаті неправильного перекладу з офіційної мови оригіналу на українську мову), статтю 312 Митного кодексу України, пункту 4 Порядку ведення УКТЗЕД (ПКМУ від 12.12.2002 № 1863 здійснює коригування назв позицій, під позицій й т.д. на підставі листів. Це в якійсь мірі демонструє, як можливо трактувати норми закону й виправляти помилки, які були допущені виконавцями при підготовці закону. При цьому не береться до уваги той факт, що суб’єкт ЗЕД або посадова особа митниці, які проводили митне оформлення товарів із застосуванням коду та опису товару, який було змінено можуть бути притягнуті відповідно до адміністративної або дисциплінарної відповідальності. Адже, ведення УКТЗЕД митною службою передбачає підготовку нею пропозицій щодо внесення змін до УКТЗЕД.

Нажаль, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими.Нівелює цю вимогу те, що такі рішення мають бути оприлюднені в установленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа мають право оскаржити це рішення в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

У випадку виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Доречі, ст..267 передбачає процедуру спрощення декларування у разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій (десять знаків) однією партією. Ці товари, за бажанням декларанта, можуть декларуватися для вільного обігу на митній території України за одним класифікаційним кодом згідно з УКТЗЕД за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка ввізного мита. Якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, відповідно до законодавства України застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта або уповноважену ним особу від додержання зазначених заходів щодо цих товарів.

З однієї сторони Кодекс дозволяє спрощення процедури класифікації товару, а з другої встановлює відповідальність за невірну класифікацію товарів. Адже, ніхто не буде пам’ятати через 10095 днів чому саме так був задекларований товар. У такому випадку доцільно було б встановити можливість декларувати на рівні товарної позиції (перші чотири знаки) або товарної підпозиції (перші шість знаків).

Розділ V містить положення та умови застосування митних режимів. Кількість митних режимів замість 13 встановлено 14. Митний режим тимчасове ввезення (вивезення) розбито на два окремих режими (тимчасове ввезення; тимчасове вивезення).

Змінено дещо назву режиму імпорт, де з’явилося доповнення (випуск для вільного обігу) та експорт (остаточне вивезення). Назва решти режимів залишились незмінними.

Ст. 71 встановлює право декларанта на вибір та зміну митного режиму, з дотриманням умов такого режиму або відповідно за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Коден митний режим містить статті, які стосуються митного статусу товарів у разі розміщення товару в певний митний режим.

За митним статусом товари поділяються на українські та іноземні. Терміни «іноземні товари» та «українські товари» застосовуютьс у значенні, які наведені в ст..4. Кодексу.

«іноземні товари» - товари, що не є українськими відповідно до пункту 61 цієї статті, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до цього Кодексу;

українські товари:

а) повністю отримані (вироблені) на митній території України та не містять товарів, ввезених з-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не знаходяться у вільному обігу на митній території України.

б) ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території;

в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті “б”, або з товарів, зазначених у підпунктах “а” та “б” цього пункту;

Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими (Ст. 72).

Положення, які стосуються статусу товару, для зручності, пропонувалося винести в окрему статтю, нажаль цю пропозицію було відхилено.

Експерт з питань ЗЕД,

Олександр Андреєв


Далі буде






Читать еще:
  • Щодо умов здійснення перевезень територією Російської Федерації
  • В продовження теми вільної економічної зони (ВЕЗ)«Крим».
  • Правительство РФ одобрило присоединение Болгарии, Киргизстана, Турции и Украины к соглашению о международном транспортном коридоре "Север-Юг"...
  • Евро в Украине переживает очередной кризис ...
  • Пёдписано Меморандум про спёвпрацю мёж Державною митною службою Украџни та Всеукраџнськоюасоцёацёњю автомобёльних ёмпортерёв та дилерёв ...
  •  
    О компании
    | Услуги | Прайс | Контакты | Вопросы ответы | Google +

    Яндекс цитирования